ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ТА ДОПОМОГА ДІТЯМ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ
“Як правильно розмовляти з дітьми про насильство. Роль педагога”
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ У КОНФЛІКТНИЙ ТА ПОСТКОНФЛІКТНИЙ ПЕРІОД
Поширеніші проблеми підлітків та їх вирішення
Тренінг з безпечного працевлаштування (презентація)
Стрес на робочому місці (презентація)
Доповідь "Стрес на робочому місці"
Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства» (з 25.11.2020р. по 10.12.2020р)
Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти (зареєструватись на курс)
Профілактика вживання психоактивних речовин
Емоційне виснаження - перший крок до професійного вигорання
Як підлітки можуть захистити свій психічний стан під час коронавірусу (COVID-19)
Робота з депресією як частиною стану відновлення після травматичного досвіду
Депресія – це те, що переживає кожна нормальна людина у стані відновлення після травматичного досвіду. Цілком нормально після того, як вона пережила стрес або травму, перейти до етапу, що умовно зветься депресією. По суті, це емоційна потреба у вираженні негативних накопичених почуттів, а також потреба уповільнення та відновлення на тлі емоційної підтримки. Проблема полягає лише в тому, що в сучасному форматі суспільства табуйовані як самі негативні емоції, так і етап виснаження, і сама потреба все вихлюпнути й дати собі відновитися у сповільненому ритмі.
Почуття небезпеки та перманентної тривоги, що супроводжують стан стресу, дають ефект, коли людина вже в принципі не може розслабитися. На тлі цього вона починає відчувати й депресивний стан. Усі ці симптоми ускладнюються один іншим. Наше завдання – рівномірно працювати з усіма цими питаннями: каналізувати, проявляти ззовні, давати можливість висловити всі негативні почуття.
У своїй роботі я використовую кілька рекомендацій для тих, хто страждає на депресію. Наведу їх прямою мовою, так, ніби звертаюся зараз до свого співрозмовника:
«1. Найголовніше! Пам'ятайте, зараз ваше мислення змінене. Поки ви в депресії, ви бачите лише негатив і не можете раціонально оцінити ситуацію. Тому я попрошу вас поки що не ухвалювати жодних важливих рішень.
2. З цієї ж причини не потрібно порівнювати себе з іншими.
3. Також я розумію, що зараз вам нічого не хочеться. Але якщо продовжувати не діяти, стан лише погіршиться. Примусьте себе щось робити, не чекаючи бажання. Не чекайте, коли схочеться – не схочеться. Звичайно, спочатку подолати себе буде важко, але повірте, ваші старання скоро виправдаються!»
Дієва вправа «Договір із собою». Я пропоную домовитися з собою про те, що тимчасово він або вона не матимуть до себе завищених очікувань, будуть уважним до себе й робитимуть для себе приємні речі.
Ще один інструмент для подолання депресивного стану – практика «Сильний бік депресії». Вона дозволяє людині, яка пережила травматичний досвід, подивитися на депресію зовсім в іншому ракурсі. Завдяки цій практиці ви зміните уявлення про свій стан, переведете фокус зі слабкості на можливі сильні сторони та переваги.
Два ключових питання під час цієї практики – це
● «Чи є сильний бік у тому, що ви вважаєте слабкістю?»
● «Чи справді те, що ви вважаєте нездатністю, є нею, чи в цьому теж є можливість постояти за себе? Яка можливість?»
Подумайте, які почуття та думки супроводжувала ця робота. Які висновки можна зробити і які слова підтримки сформулювати для себе.
Депресію часто супроводжує почуття провини. Давайте поговоримо і про це.
Основне повідомлення, яке ми можемо транслювати собі: «Ніхто не може бути відповідальним за почуття інших людей, наприклад, за те, щасливі чи нещасливі мати чи батько, за їхні очікування від вас, за їхні помилки». Секрет гармонії та внутрішнього балансу полягає в тому, що тільки сама людина знає, як жити її власне життя, тільки їй потрібно вирішувати свої проблеми та зцілювати травми. Навіть психолог не може цього зробити за людину, він може лише трохи підтримати її та показати правильний шлях.
Давайте напишемо невеликий «Лист прощення» самому/самій собі. Мета цієї вправи – спрямувати себе на шлях, де людина перестає звинувачувати себе за те, що чогось не зробив у минулому чи не робить зараз; за те, що просто не в його силах і не в його компетенції. На шляху до відновлення після травматичного досвіду важливо зупинитися й не звинувачувати себе за депресію, за відсутність сил і бажання. Адже це лише тимчасове явище, з яким ми допоможемо людині впоратися.
Під час пропрацювання листа прощення собі я пропоную людині доповнити твердження:
«Це не моя вина, що…»
«Це не моя відповідальність у тому, що…»
«Я віддаю іншим їхню відповідальність за те, що вони…»
«Я беру на себе свою відповідальність за те, що я…»
«Мені вже не соромно…»
«Це абсолютно нормально, що я…»
«Я прощаю себе за…»
«Я приймаю в собі те, що… »
Коли пропишете доповнення цих речень, поміркуйте, які почуття та думки супроводжувала ця робота. Які висновки можна зробити і які слова підтримки сформулювати для себе на завершення.
Для надання психологічної допомоги студентам та викладачам, психологом Морозовою Ольгою Ігорівною створено канал на Youtube.
Заходьте та дивіться!
Дистанційне навчання - від теорії до практики, актуальний мережевий семінар
Як захистити себе від коронавірусу: рекомендації МОЗ
Життя на продаж (щодо протидії торгівлі людьми):
23 листопада 2018 р. практичним психологом Морозовою О.І. було проведено відкритий захід, присвяченний булінгу.
Ознайомитися з презентацією ви можете тут.
Відеоролік Кампанії "Юнісеф" представлений нижче:
Адаптація у новому навчальному середовищі
Система вищої освіти змінюється вельми швидко: виникають нові методи, методики і підходи до навчання, розвиваються нові галузі, відкриваються нові спеціальності, зростає престижність одних професій і зменшується інших, змінюються тенденції набуття вищої освіти. Але такою ж актуальною залишається проблема адаптації студентів до навчання у ВНЗ. Адже вчорашній школяр, приходячи в коледж, так само відчуває невпевненість у подальших діях, хвилювання перед новим досвідом тощо, які і є складовими процесу адаптації. І цей процес продовжується набуттям нового соціального статусу, звиканням до нових умов і ритму життя і навчання, виробленням нових умінь і навичок, здобуванням нового досвіду, формуванням нових особистісних якостей як окремого індивіда, так і в ролі члена нового соціуму (студенти, викладачі) тощо.
Адаптація до навчання у ВНЗ становить складне багатоаспектне включення студентів у нову систему вимог і контролю, новий колектив, а для деяких і нове середовище.
Виділяють:
- соціальну адаптацію як пристосування індивіда до групи, всього студентського колективу; прийняття нормативно-правових вимог перебування у ВНЗ; осмислене прийняття норм моралі та культури;
- біологічну адаптацію як адаптацію організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці й сну, фізичних та нервових навантажень; режим і якість харчування.
Розуміючи адаптацію, як звикання, пристосування особистості до нового оточення, виділяє два види адаптації залежно від характеру ставлення особистості до умов і змісту конкретної діяльності. Отже, це:
- творча адаптація - повне пристосування до навчального процесу (здобуття глибоких і міцних знань, формування творчого мислення і навичок майбутнього фахівця, загальна активність у пізнавальній діяльності);
- формальна адаптація - пристосування не для успішного оволодіння знаннями, а для доведення справи до кінця - одержання диплома.
Прийшовши у стіни вищого навчального закладу, абітурієнт зустрічається із низкою труднощів. Так виділяють з них найпоширеніші: переживання, пов'язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя; невизначеність мотивації вибору професії; неготовність до самостійного життя, налагодження побуту (особливо для нерезидентів); психологічна неготовність до відповідальності за себе, свої вчинки, прийняття рішень; відсутні або недостатньо розвинені навички самостійної роботи; навчальне навантаження, що є значним і нерівномірним; невміння регулювати час, відведений на навчання і відпочинок; відсутність навичок самоконтролю, саморегуляції поведінки та діяльності; нерозвинені вольові якості студентів, що, як правило, поєднуються із залежністю від близької мотивації; несформованість мотивації навчання в обраній професії.
Виникнення цих труднощів можна пояснити низкою особливостей: входженням у новий колектив зі зміною соціальної ролі; збільшенням фізичних і моральних навантажень; зміною ритму життя, звичок, деяких цінностей; посиленням відповідальності за свої дії.
Виділяють цілий ряд складових, що входять до процесу адаптації студентів до навчання у ВНЗ. Інакше кажучи адаптація студентів до нових умов навчання (див. табл. 1) є складним багатофакторним процес, який передбачає і підвищення освітнього рівня, і вміння встановлювати контакт із ровесниками та педагогами.
Процес адаптації студента довготривалий, адже він відбувається впродовж усього періоду навчання. Тільки відбувається він неоднорідно, з певними загостреннями і спадами. І, на нашу думку, дуже важливим є спостереження за перебігом цього процесу задля виявлення певних закономірностей і вироблення відповідних засобів і методів полегшення його перебігу.
Виділяють такі критерії успішної адаптації студентів першого курсу до навчання в умовах ВНЗ:
- пізнавальний (дидактичний) - відповідність навчальних і професійних інтересів; стійка потреба у знаннях із фахових дисциплін; наявність певних знань із майбутньої професійної діяльності; порівняння попереднього досвіду спілкування з учасниками групи, функціонування у попередньому соціумі із теперішнім, із наявною системою ціннісних орієнтацій і установок;
- емоційний - стійке позитивне та зацікавлене ставлення до обраного фаху; позитивна оцінка нової групи, прийняття групових норм, в результаті чого відбувається поступова ідентифікація індивіда з цією групою;
- діяльнісний (чи практичний) - стійка потреба в діяльності, максимально наближеної до майбутньої професії; активна позиція при опануванні професійно значущих дисциплін; прийняття активної участі в житті студентського колективу;
- вольовий - упевненість як у подоланні труднощів, пов'язаних з оволодінням професійною діяльністю, так і у вирішенні проблемних ситуацій на соціальному і побутовому рівнях.
Доцільно зауважити, що кожен студент адаптується по-різному, ліміти його адаптивних можливостей не безмежні. І для того, щоб досягти стану адаптованості, необхідно вибирати певний вид поведінки і певні внутрішні умови (розвиненість адаптивних механізмів, певний загальний рівень психічної зрілості тощо). Адаптованість як результат процесу адаптації студентів до навчання у новому навчальному закладі може досягатися з різною динамікою, мати різний вихідний вид.
Однак учені розходяться в думці з приводу часу, коли досягається кінцевий результат, тобто коли студент досягає стану загальної адаптованості, вважають, що рівня загальної адаптованості (чи повної компенсації) студент набуває після першої сесії після отримання позитивних результатів, інші стверджують, що повністю адаптованим студента можна вважати в кінці ІІІ курсу.
Ми погоджуємось із останнім твердженням і вважаємо, що тільки той студент, який досяг гарних результатів у навчанні, набув стійкого соціального статусу серед однолітків, здобув певний авторитет у викладачів, вправно і впевнено діє у типових побутових і соціальних ситуаціях, може вважатися таким, що досяг загальної адаптованості. Але поєднання всіх складових загальної адаптованості трапляється досить рідко.
Батькам першокурсників необхідно звернути увагу на цю проблему та докласти максимальні зусилля для того, щоб разом із дитиною подолати труднощі адаптивного стану в новому навчальному закладі.
Психологічні основи адаптації студентів І-ІІ курсів до нових умов навчання
Актуальність проблеми. Система вищої освіти змінюється вельми швидко: виникають нові методи, методики і підходи до навчання, розвиваються нові галузі, змінюються спеціальності, зростає престижність одних професій і зменшується інших, докорінно змінюється можливість набуття вищої освіти. Але такою ж актуальною залишається проблема адаптації студентів до навчання у ВНЗ. Адже вчорашній школяр, приходячи до технікуму, так само відчуває невпевненість у подальших діях, хвилювання перед новим досвідом тощо, які і є складовими процесу адаптації...
"ДЕТИ – это наш суд на миру, наше зеркало, в котором совесть, ум, честность, опрятность нашу – все наголо видать. Дети могут нами закрыться, мы ими никогда."
(В.П. Астафьев)